Додано (11.06.2008, 00:35)
---------------------------------------------
А тепер ЕКСПЕРЕМЕНТ!!! Читаєм ВСЬО і ЗРАЗУ!

СТОЇТЬ ГОРА ВИСОКАЯ...

СТОЇТЬ ГОРА ВИСОКАЯ
А я під нею лупоокая.
Дівчина не сивая
Просто не красивая
Й взагалі, така паршивая
Ну просто:"МАМА,МИЛАЯ!"
Як мишка ЧОРНО-БІЛАЯ
Стою собі і думаю...
І тихо моркву хрумаю:
"Якби мені вареників або якихсь кручеників
Послав мені би хтось
Я б їх тихенько зхавала
Й нікому не оставила
Так би і скінчилось."
те що залишилось....
Але не так то було
Пилом все задуло
Десь пропало дуло
десь воно його забуло
І тисо собі гуло
Щось негарне було
Прикидало камінням
Похвастаюсь своїм умінням
Як складати вірші вмію
Написати гарний смію.
Будуть їх учити в школі
Не робити траур з поганої долі
Потім, відішлють їх Колі
ЯкИЙ не любить молі
Та все одно її розводить
І більше ніхто не ходить
І залишається лише одна надія
І моя остання мрія
Не бути у житті самою
І не жити з самотою
Та це лиш мрія та й усе...
Розбіглася наддія
У різні сторони,і далечінь
І я сама і тільки тінь
Показує мені:"іди у далечінь!"
Але я скоро повернуся
І назад не оглянуся...
Та голос ніжний з темноти
Шепоче тихо в вухо
І нагадує все те,що..
Забути не змогли...
Але все здолати зможу...
І страх і смуток переможу
І стати кращою я зможу...
Ніколи в світ цей не вернусь...
Залишусь там де тихо...
Хоча в душі моїй ще досі вихор...
У серці лишилось тільки лихо
Але я воїн по житті
Це допоможе в боротьбі
І жити буду лиш в пітьмі
Щоб на світло не виходить мені
Існуватиму я уясному сні
Який ще не раз присниться тобі
І згадаєш у біді
Те, що не сказав мені
коли очі були сумні...
І мертві, неначе склянні
Тоді ти зумієш забути
Ту, яку не вернути
І самому тепер бути

Та іншу ніколи не знайти